Інтерв'ю з вірянином який відвідував Києво-Печерську лавру
Мав можливість поспілкуватися з людиною яка відвідувала Києво-печерську лавру. Історія на реальних подіях. Головний герой просив не афішувати імен та зберегти анонімність.Та все ж хотів розповісти про те що довгі роки боліло та переслідувало.
- Розкажіть як саме ви прийшли до Києво печерської лаври, що вразило?
- Моя жінка родом з Києва її родина та батьки тут живуть. Ми зустрічалися,пізніше повінчалися там та навіть хрестили дітей там десь 15 років тому... Спочатку я ходив до храму Миколи Притиска на вулиці Хорива, та в інші,був і в Почаєві, Манявському монастирі теж був. Певний період життя я був атеїстом бо невірив що Бог є! Погані компанії,90-ті це тоді було модно.кримінал,гроші,базар. Я мав гріхи які не хочу піднімати бо за них розплатився. Це стало початком віри в Бога.
- Чи відчували Ви себе по іншому саме в тому соборі, або інших краще ніж там....
- Те що я пам'ятаю що прийшов вперше і відключився ніби був я та Бог, потім звик до атмосфери,вже пізніше стали більше часу відвідувати а гірше було коли багато людей...
- Що відбувалося після того як ви приходили додому?
- перші рази все було добре, ми обідали,йшли в гості,відпочивали, а останні роки приходячи додому я був розбитим, постігні головні болі та панічні атаки з нічого. Відвідав лікаря, пройшов лікування та всеодно ті ж самі ефекти! Був якось з жінкою у родини на вінчанні у Борисполі там такого небуло. Я б не звернув уваги якби жінка не сказала що її болить серце після служби та німіють руки вдома. Похід до лікаря знову розвіяв все. Я вже задумався про нетрадиційну медицину яку нам нав'язував один з монахів того ж храму. Каже, ви приходьте вам стане краще.
- І ви пішли ?
- Так, він був наполегливим і якось завітав до нас додому.Розповідав щось про те що вдома погані духи живуть іх треба виганяти та обов'язково освятити оселю щоб злі духи дали спокійно жити дитині. І якраз після того моїй дівчинці почали снитися страшні сни, вона почала кидатися вночі і плакати... Це ще більше мене заставило звернутися до монаха по допомогу. Все було приготовано ,ми чекали на нього але він в той день не прийшов.Через пару днів таки відбулося освячення. А ще через пару днів почалися проблеми...
- Чи підозрювали Ви його в тому що він щось зробив неправильно чи можливо підлаштовував події або ж зурочив?
- Я довго не розумів що відбувається, вдома стало як на мінному полі, постійні сварки,крики, ми з дружиною почали уникати один одного. Я вирішив поїхати на пару днів до родини в Тернопіль. Працював, відпочивав був десь більше місяця. І По телефону щодня спілкувався з жінкою.Повернулися слова любові, та ніби знову почало ставати все на свої місця. Приїхав додому все було добре а в неділю жінка запропонувала сходити до церкви помолитися, ми ж давно не були вже. І ми пішли, я не зміг довго знайодитися у лаврі, мене кидало в жар то в холод хоча на вулиці +25. Я чекав на вулиці, і до мене підійшов той самий монах. Я розповів що мені щось знову стало погано і він запропонував піднятися до келії , я прочитаю молитву дам тобі ладан. Гірше не буде! але вдома ладан у лампатці почав сильно пахнути чимусь іншим, специфічним. І все знову повернулося... і головне забув сказати, що після молитви він помазав мене, але що то було я так і не зрозумів...
- Чи говорили ви з дружиною про це? Чи розуміла вона що щось не так?
- Вона мене не чула... і постійно наполягала що хоче йти саме сюди, і більше нікуди. Ми якось посварилися і я пішов у Святомихайлівський собор просто прогулятися. Мені стало добре на душі, я чесно заплакав і не помітив що мене не було довго... Додому я прийшлов і сказав що ноги моєї там більше не буде! Це була розмова важка. Дружина довго ображалась, але до одного випадку,який мене привів у відчай. До моєї жінки почав чіплятися якийсь чоловік, який казав що він прислуговує тут, і давно спостерігає за нею, просив сходити на обідню до нього, пізніше почав переслідувати її і казати що краще буде про неї дбати та стане хорошим чоловіком моїй дитині.Вона довго не зізнавалась про це, але я побачив своїми очима це...
- Як коментувала свої дії ваша дружина?
- Вона спочатку уникала розмов, дівчинці було вже 9 років, і хотілося зберегти сім'ю.
- Що ви робили?
- Просто забрав дочку і поїхав до батьків, через пару днів вона приїхала і просила щоб я знайшов нам інше житло подалі від центру. Я боюся бути вдома! І головне я більше не буду відвідувати лавру, бо там злі люди стали...
- Тобто злі?
- Казала що хотіла поставити свічку а їй зробили зауваження що вона відьма бо свічку перехрестила і щось шепотіла, а вона читала "Отче наш..." а на вході почали питати що в кишенях, чого я у червоній хустині...
- Скільки ви вже не відвідували лавру?
- Більше 2 років. Ми переїхали і нам разом добре в іншому храмі.
- Тобто ви далі відвідуєте храм московського патріархату?
- Ні, храм до якого я прихожу є Помістною церквою України.
- А чи виникало бажання ще раз прийти туди..
- це табу! ми пообіцяли більше не відвідувати той храм, тим паче зараз війна і вважаю що це не правильно... Росія воріг, не тільки мені а й країні. Ми багато не вірили і не знали, вже місяць як ми покинули свою домівку. І через окупантів напевно пошкоджена наша оселя.
- чи вслухалися ви у зміст літургії, що я маю на увазі, згадування кирила та те ж отєчество у нас в Україні?
- Оце було для мене важким пораненням,коли я почув від якогось чоловіка про те що ми молимося на росію, я не знав і був агресивним, тоді, тепер я не можу навіть чути про московську антихрестську церкву...
- Яка була реакція вашої дружини?
- Вона все зрозуміла після того як перестала відвідувати лавру.Ніби очі відкрилися такого раніше не було...
- Що ви б побажали тим хто читає наше інтерв'ю?
- Я хочу щоб люди які знайшли щось спільного в моїй життєвій історії задумалися! Чи правильно ви робите? Чи туди ви ходите? Як вам на літургії, як себе почуваєте,який настрій та що відбувається після причастя з вами. Слухайте себе, будьте з Богом, якщо вам некомфортно знайдіть сили змінити щось на краще. Головне не боятися йти вперед.